...30...

Ну ось і перевалило за...

...природознавча нотка...

Давно гуляючи парком, що біля театру ляльок, приглядалися до вивіски ПРИРОДОЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ... Його вже кілька років як перенесли із старої будівлі біофаку ЗНУ, в нове європриміщення. Працює він локально для студентів, але ми напросилися поглянути, хоч краєм ока...

Доні окали та акали, висловлюючи своє захоплення, над кожним експонатом! І хоч Музей дещо науковий, нам як пересічним відвідувачам було вкрай цікаво!

Зробили ледь на пару сотень кадрів... Так важко було щось вибрати... Але ми спробували. І ось почнемо. Тут голова лося...

...красуня-чапля...

...наче живі -лебеді!

...і страшний вовк!

...бодаються баранчики...

...принишкли їжачки...

Найбільше у музеї найрізноманітніших птахів...

...а під стелею "літають" навіть кажани...

...є куточок із мавпами..

...є й кролик!

...усілякі ховрашки-ласки...

А комахам виділена окрема кімната!!!!!!! Їх там - ................

Найбільше вражає океан метеликів!!!!!!!!

В колекції не без "гадів"...

Доней найбільше вразили яєчка: від гігантських до маліпусиків...

Цікавими були й черепашки...

...і мушлі...

...і рибки-їжаки...

Знайшовся і простий піленгас...

Коротше, - враження на висоті... Гарно продумана музейна схема! Над нами пролітають птахи...

...поруч причаївся сам кабан...

...вже вполювала птаху лисиця...

...а наостанок в холі "оселилися" кілька милих динозавриків, наче з кадрів "Аватару". Їх передав музею викладач філософії, хобі якого майструвати подібні шедеври... Тож спогади ще довго прикрасять наші природознавчі починання!

...першовересневе...

І хоча у нас в родині ще немає школярів, але першовересневе свято, наче в проекції, вже стало улюбленим. Цьогоріч доней запросив на невеличкий "дитячий ранок" їх друг-Центр раннього розвитку "Кузя", до якого навесні вони ходили на занняття. І ось наш фоторепортаж.

Дітям і їх батькам спершу розказали про Центр. І нарешті почали головне дійство - виставу Червона шапочка!

Непогано прикрасили зал: прапорці, кульки. Це створювало урочисту атмосферу!

Озвучка лялькової вистави була записана на диск. Гучність замаленька... Діти галасували, то було погано чути. Але камерність для дітей маленьких на руку. Ми були в ляльковому театрі, то там велика зала не така затишна, як простенькі шторочки та ляльки на руках у центрах.

…Ляльки в Кузі були магазинні куповані, на саморобні (що було б творчіше…). Сама ауідовистава зліплена з впізнаваних пісеньок (Если долго-долго-долго… або Серый волк невинен, как дитя… Серый волк напрасно оклеветан кем-то…) – з дитячих фільмів. Діти підспівували, підтанцьовували.

Але найжвавіше реагували на ігри-розминки: зібрати м’ячики, хороводики поводити, рухи під пісню повторювати. Загадки відгадували.

І нарешті – яскравий фініш. Ним був гість Лунтік. Всі зразу ожили – ось він улюбленець публіки! Вушка, правда, не закріпили, то вони висіли на голові (можна було б проволоку продумати якусь… соррі, так придираюся…) Проте діти негативів не помітили, весело ловили мильні бульбашки від Лунтіка!

...булі на селі...

Ось вперше як багатодітні їздили на малу Батьківщину нашого тата Василька. Подорож вихідного дня вдалася на славу. Поділимося фотовраженнями! Ось вирушаємо!

Ось як висох здоровенний став!

Особистий гід!

А по дорозі була пілотна школа!

А закінчилося подорожнє шоу біля Дніпра... На жаль чистого хортицького повітря не вдихнули, бо всі запахи перекрило амбре від вогнищ та шашликів... Теж їх любимо, але коли і продихнути немає як, то і відпочинок якийсь димний стає. Ну весь берег був всіяний мангалами, шашличними компаніями... Місця для насолоди самою природою якось не лишилося...