Скрапбукінг - МК

Те, що я давно була фанатом оформлення фотоальбомів - річ відома. Про скрапбукінг чула і... мріяла... Аж ось на форумі http://woman.zp.ua/forum/, де зараз зависаю, форумчанці Даші спало на думку організувати наш власний МК. Саме для суперпочатківців. Сама Даша - творча, натхненна людина. Сама виконувала кілька скрап-замовлення (альбоми, картини, сторінки), захоплюється і декупажем, шиттям тільдівських зайчиків... Одним словом, нам на МК було дуже цікаво! Ми творили 7 годин! Вирішили заскрапити по парочці картин. Була ведуча Даша та 5 майстринь... це якщо не рахувати мою молодшу 10-місячну донечку Василинку, яка терпіла мамину творчу самореалізацію всі ці 7 годин то в слінгу, то уві сні, то хоч якось відволікаючись грою з котиком... Але - результат того вартий. Скрапбукінг - хоббі, яке захопило мене потужною хвилею релаксу! А поки - фотозвіт!

...ось ще на столі лад, все в коробочках... скоро почнеться творчий хаос...

Даша готує смачний початок - чайну церемонію...

Ми, тим часом, розглядаємо все навколо - зачаровані затишною оселею... Хіт відпочинку ока - ось такий величезний акваріум:

Одне з Дашиних хоббі - шити чарівних тільдівських зайчиків... Вони відпочивають у своїх кошиках...

Зайчик-гість з осіннім букетом...

І ось нарешті - старт! Лектор Даша розповідає нам про скрапбукінг, його історію, течії. Кожен обирає, що йому ближче.

Всі слухають лекцію уважно і старанно!

Даша захопила навіть найменших слухачів...

Так я і провела МК, здебільшого...

Ось і сам творчий процес - з океану чарівних дрібниць - основи, паперу, деталей, тісьми, фігурок, гудзиків, стікерів - треба обрати щось своє, що личить твоїй роботі... Початок - пошук фону - картон з візерунками-композиціями: обрізати, приміряти, обдумати кольорову гаму...

Майже кожна майстриня спробувала прострочити своє фото з його основою-рамкою. Ну Юля то спец, нічого, а от початківці як поралися з машинкою тремтячими руками й ногами... Але все вдалося! Найважче строчила Даша - без її допомоги ми б не обійшлися ніяк!!!!!!!!!

І нарешті - хепі енд!!!!!!!! Майстрині та їхні роботи!!!!!!!!!!

Ось звіт про мої дві роботи. Перша із задумкою - українського орнаменту, що символізує відповідні акценти нашої родини. Під тісьмою для контрасту біле кружево, зверху - вузенька атласна стрічечка. Ліва частинка роботи - під прозоро-туманним листком. Він прострочений до основи. Як власне прострочена по краю і вся картина. Під листком - засушені пелюстки троянд, листочки, як з органзи та символічни для родини цифри - 14 (день весілля), 5 - число початку спільного життя, та й нас 5 у родині...) Циферки - із старого лото... Під старовину... Ще марочка з авто... родиною біля нього... Близька тематика. Ну й справа - два фото, прострочених до своєї основи-рамки. Фото об'єднує ключ із гудзичком - мовляв, ось так ми зв'язані-пов'язані!

Друга робота простіша. В ній просто історія пари. Газетний шрифт - на згадку, що ми познайомилися, працюючи в газеті. З фото перетинається - букетик-деталька. В тон - картинка з парою пташечок. Роботи вдома сподобалися. Доней вразили детальки. Мама міркувала, чому фото не кольорові? А чоловік всі нюанси одобрив, хіба зачепився за питання - чому ж тут гудзик? Ну ключ, квіти зрозуміло... Ех, чоловіча логіка - де тобі до естичного польоту жінки!!!!!!!!

Кожній учасниці Даша подарувала авторську листівку в стилі скрапбукінг! З афоризмами про жінок! Ось ми з цими подаруночками!

Це мені таку! Для скрап-натхнення!

...30...

Ну ось і перевалило за...

...природознавча нотка...

Давно гуляючи парком, що біля театру ляльок, приглядалися до вивіски ПРИРОДОЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ... Його вже кілька років як перенесли із старої будівлі біофаку ЗНУ, в нове європриміщення. Працює він локально для студентів, але ми напросилися поглянути, хоч краєм ока...

Доні окали та акали, висловлюючи своє захоплення, над кожним експонатом! І хоч Музей дещо науковий, нам як пересічним відвідувачам було вкрай цікаво!

Зробили ледь на пару сотень кадрів... Так важко було щось вибрати... Але ми спробували. І ось почнемо. Тут голова лося...

...красуня-чапля...

...наче живі -лебеді!

...і страшний вовк!

...бодаються баранчики...

...принишкли їжачки...

Найбільше у музеї найрізноманітніших птахів...

...а під стелею "літають" навіть кажани...

...є куточок із мавпами..

...є й кролик!

...усілякі ховрашки-ласки...

А комахам виділена окрема кімната!!!!!!! Їх там - ................

Найбільше вражає океан метеликів!!!!!!!!

В колекції не без "гадів"...

Доней найбільше вразили яєчка: від гігантських до маліпусиків...

Цікавими були й черепашки...

...і мушлі...

...і рибки-їжаки...

Знайшовся і простий піленгас...

Коротше, - враження на висоті... Гарно продумана музейна схема! Над нами пролітають птахи...

...поруч причаївся сам кабан...

...вже вполювала птаху лисиця...

...а наостанок в холі "оселилися" кілька милих динозавриків, наче з кадрів "Аватару". Їх передав музею викладач філософії, хобі якого майструвати подібні шедеври... Тож спогади ще довго прикрасять наші природознавчі починання!

...першовересневе...

І хоча у нас в родині ще немає школярів, але першовересневе свято, наче в проекції, вже стало улюбленим. Цьогоріч доней запросив на невеличкий "дитячий ранок" їх друг-Центр раннього розвитку "Кузя", до якого навесні вони ходили на занняття. І ось наш фоторепортаж.

Дітям і їх батькам спершу розказали про Центр. І нарешті почали головне дійство - виставу Червона шапочка!

Непогано прикрасили зал: прапорці, кульки. Це створювало урочисту атмосферу!

Озвучка лялькової вистави була записана на диск. Гучність замаленька... Діти галасували, то було погано чути. Але камерність для дітей маленьких на руку. Ми були в ляльковому театрі, то там велика зала не така затишна, як простенькі шторочки та ляльки на руках у центрах.

…Ляльки в Кузі були магазинні куповані, на саморобні (що було б творчіше…). Сама ауідовистава зліплена з впізнаваних пісеньок (Если долго-долго-долго… або Серый волк невинен, как дитя… Серый волк напрасно оклеветан кем-то…) – з дитячих фільмів. Діти підспівували, підтанцьовували.

Але найжвавіше реагували на ігри-розминки: зібрати м’ячики, хороводики поводити, рухи під пісню повторювати. Загадки відгадували.

І нарешті – яскравий фініш. Ним був гість Лунтік. Всі зразу ожили – ось він улюбленець публіки! Вушка, правда, не закріпили, то вони висіли на голові (можна було б проволоку продумати якусь… соррі, так придираюся…) Проте діти негативів не помітили, весело ловили мильні бульбашки від Лунтіка!