Народні танці

Вже майже півроку відвідуємо гурток Ансамблю народного танцю «Дружба». І потрапили ж до народників цілком випадково. Якось я була в полоні міфу – та навіщо доням ці гопачки? Як же я помилялася! В принципі будь-які грамотні танцювальні гуртки корисні дитячому здоров’ю, розвитку. Рівна спинка, особлива хода. Що до народних танців, їх хвалять за користь роботи зі стопою, зокрема. Хоча іноді мені здається, що ми отримали все разом як бонус: і шпагати, берізки, втягнуті коліна та зібраність усіх можливих м’язів у тонку струнку. Постійно в родині чути про вправи: корзинка, космонавт, стрілки, молоточок, ножиці, каблучок, русалоньку, ведмедика, прапорець, зайчиків, літаків, срібні копитця, хвилю, паравозик, книжку, різати капусту… Леся обізнана з лотосом, всіма мостиками. І ось у них в групі пройшов перший відкритий урок. Нарешті батьки мали змогу зазирнути за таємничі танцювальні лаштунки!

Дітей вчить танцювальному мистецтву солістка (вже сім років) балету козацького ансамблю пісні і танцю «Запорожці» Вікторія Оленяк, акомпанує їм Олена Чорна! Коли майстри горять своєю справою – це неймовірні відчуття! Цей запал передається і діткам, і батькам.

Вдалося нам побувати і на концерті, в якому брала участь наша Вікторія Сергіївна. Він був присвячений 20-річний діяльності ансамблю. Одна справа – бути на таких заходах пересічним глядачем, а інша – заангажованим. Хочеш – не хочеш, а бачиш проекцію на своїх діток. Можливо, й вони матимуть досвід таких яскравих запальних виступів!
З таких натхненних подій навіть склалися віршовані рядочки з вищесказаних приводів, які планується залучити до новорічних привітань наших юних танцюристів:

Ансамбль народного танцю – це сила!
Це пісня! Це ритми! Запал і краса!
Танцює дитина – ростуть в неї крила.
Стрибок. Поворот – як політ в небеса.

Нехай наш гурток, що «Дружбою» зветься,
Збирає таланти і друзів єднає.
Нехай і шпагат, і корзинка вдається!
Що все означає – батьки вже пізнали.

Вони вже склали дітям цей іспит,
Обізнані з «демі пліє» і «ре ліве».
Це Вам не вечір у м’якому кріслі –
У шість позицій стати дітям – не нове!

Є «Дружбі» ким пишатися славно:
Майстри дарують дітям знань свічу.
Тож і здоров’я, і відблиски рампи
У новорічні побажання линуть досхочу!

...гончарні дива...

Ще кілька місяців тому наштовхнулися на новину про відкриття в ЗП гончарної студії «Шалене коло» і з заняттями як для дітей, так і для дорослих - http://vk.com/shalene_kolo. Не могли ми пропустити такий шикарний привід для чергового походу за новими враженнями, тим більше після не раз чутих рекомендацій щодо корисності глинотерапії.

І ось ми вже у маленькій студії, роботу якої задумала маленька тендітна дівчина Аліса. Вона – інженер за фахом, але майстер глиняних див за покликанням. Вчилася у одного запорізького досвідченого гончара, а згодом наважилася втілити в життя ідею власної майстерні.

…У світлій кімнатці три гончарних кола. Лесі й Маші доручили по шматку глини. З неї спершу треба було «вибити» повітря: міцно стукати по глині кулачком, а потім розрізати її лескою та перевірити: чи немає всередині повітря? В розрізі глина має бути суцільним матеріалом без вкраплень. Далі можна класти свою кульку на коло, розкручувати його ногами (для дитини це робить дорослий) та ліпити! Це мабуть найніжніший тактильно момент, коли долоні відчувають гнучкість глини, а вона від кожного руху набуває нового вигляду. На неї трохи поливається вода, долоньки формують контури потрібного тобі витвору. У Лесі це було горнятко з блюдцем, а у Маші – дзвіночок. Леся ліпила натхненніше. Як старшій за Машу майстрині їй вдавалося більше операцій під наглядом Аліси. Тому Машу посадили катати собі кульки на браслетки із глини, поки Леся ще розмальовували блюдце теж глиною тільки темнішою за тоном. (Мама лише кілька моментів спробувала протестувати - покрутити коло, відчути глину...)

Всі поробки залишилися в майстерні сохнути та запікатися у печі. Через тиждень ми вже могли їх забрати. Готовими їх можна було розмалювати фарбами для кераміки, є й акрил для кераміки. Але вони й так виглядали глибоко – навіть якось автентично! Тому залишили ми все у природному варіанті із чистої глини. Леся сказала, що чай з її горнятка мав неперевершений смак!

Як ми записалися до бібліотеки...

Згадую, що в дитинстві я дуже хотіла, щоб мене записали до бібліотеки. Приклад батьків надихав – вони набирали собі книжечки, міняли їх, захопливо занурювалися у читання. Дуже любили (люблять) воєнну тематику, щоб щось про розвідників. Після чергових моїх випрашувань: «ну запишіть і мене» вручили мені показову для епохи книженцею «Дітям про Леніна» зі словами: «прочитаєш – запишемо». Коли через кілька днів я осилила труд, здивувалися, слухали переказ кожного творіння. Фух, повірили-перевіли, записали. Книжка збереглася й досі, знайшла її торік в батьківських антресолях: вся покалякана юною читачкою, яка вже тоді угледіла в сторінках заангажованість…





…Щоб у доней не було хоч таких гострих вражень, згадали про Центральну дитячу бібліотеку територіально таку близьку нам і сходили всі туди записалися, навіть 1-річна Васюня. Щиро я була здивована приємним сервісом, гарною літературою. На поличках і сучасні яскраві книжечки для геть малюків, і для старших дошкільнят. Є з чого вибрати, хоч і вдома потужні запаси. На рівні представлена й класика – в сучасних виданнях та ще з мого дитинства.

Приємно здивувала робота читального залу. Крім якісного підбору літератури, кімнату облаштували й іграми: ляльковою хатинкою, рамками-вкладишами, акваріумом штучним... Чимало журналів-розвивайок. Хлопчикам - тачки, людина-павук, дівчатам - принцеси й компанія. Магнітний мольберт з пазлами, тактильні книжечки для малюків (як на фото бобра хвіст пухнастий, можна гладити). В цій кімнаті під наглядом бібліотекаря на годину можна залишити дитину.

Читати щось, що треба в термін повернути, що якесь не твоє – стало доням цікавою справою. На довгих книжечках мені здавалося, що читаю сама собі, але потім в їхніх дитячих іграх переконувалася, що до реципієнтів основне поступало точно й за адресою. А прочитаний «Буратіно» навіяв і мамі хвилини ностальгії, бо я дуже полюбляла відповідну аудіо казку, навіть платівка збереглася, на ній, скажімо, П’єро озвучила Гвердцителі. Подумалося, що вже дуже хочеться початку шкільного життя, щоб за дітьми почитати шкільну програму, з якої все так туманно пропливає… З дітьми світ відкривається заново, як новий…

про "Мамині секрети краси"...

Коли ми ходимо на роботу, часто скаржимося, яка це нудна справа і все таке. Але варто враз викреслити її зі свого життя (безробіття, декрет, пенсія…), твої погляди кардинально трансформуються. А може це й тест такий. Якщо трансформуються і хочеш все повернути – значить ти на своєму місці! Знайшов себе. Це я про те, що знаходячись в декреті шукаю будь-яку можливість про щось написати, щось сфоткати, придумати цікавий план сімейного дозвілля і навіть годинами зависаю на форумах. Так було і ось з якою історією. Ще восени я наштовхнулася на оголошення конкурсу «Мамині секрети краси» на форумі інтернет-ресурсу woman.zp.ua, взяла в ньому участь, перемогла та була нагороджена кількома продуктами натуральної косметики, яку вже кілька років власноруч виготовляє запоріжанка Олена Дзюба. Інформаційний привід просто намагнічував… Так у Оленки з’явилося її перше в житті інтерв’ю. Воно разом із моїм конкурсним текстом – тут! Попереджую – вас чекає дуже багато літер та фото!

Олена Дзюба: «Чоловік надихнув мене на природню красу»





Прагнення до натурального й природнього сміливо можна назвати трендом сучасного життя перенасиченого споживацькими гонками. Тому не дивно, що все більше й більше людей обирають органічні продукти і косметику – чисту, як сама природа. Дехто крокує далі – сам творить такі дива власноруч. Наприклад, як наша співрозмовниця Олена Дзюба, майстриня натуральної косметичної продукції.

Олено, як все почалося, що ж надихнуло юну дівчину? Де бралася така кропітка схема косметичного процесу?

Я давно мріяла виготовляти натуральну косметику. Справа в тому, що я довго фарбувала волосся у чорний колір, чим їх вкрай і зіпсувала. Природнім стало бажання почати все спочатку й мати здорове, «своє» волосся. Тільки ж як пришвидшити цей процес? Адже волосся росте дуже повільно: 1-1,5 см на місяць. Так довго чекати я не хотіла, ось і влаштувала собі своєрідний мозковий штурм: Інтернет, рецепти масок. Раніше мені не доводилося мати справу з народними засобами, то надолужила згаяний час сповна. У волосся втирала гірчичний порошок, настойку з перцю, сік цибулі, редьки, дріжджі, желатин, купу масел. Навіть сама збирала трави. Так-так. Їздила в село, сумлінно сушила те запашне зілля. А потім відварами полоскала волосся. Найголовніше, що результат не забарився. Волосся почало рости швидше, а блиск який неперевершений був! Я потроху підстригала пофарбовані кінчики. Мій перукар можна сказати, що пліч-о-пліч пройшла зі мною цей довгий шлях «відродження» натурального волосся. Вона підтримувала мої починання, підбадьорювала і з кожною зустріччю щиро захоплювалася неабияким результатом.
Проте, чесно зізнаюся, що найістинішим «винуватцем» мого вболівання за натуральність, природню красу став мій чоловік. Він постійно міркував, як же це красиво, вмовляв мене не фарбувати мої коси. На це ще вистачить і подальшого життя. Ось так ці вмовляння й надихнули творити натуральну косметику власноруч.
Намагаюся постійно вдосконалювати свої знання на цю тему. Мене вразили факти про шкідливість промислової косметики. І я стала уважніше вивчати склад того, що купую. Наприклад, шампунь намагаюся брати без лаурил\лаурет сульфатів. Важко повністю виключити хімію у продуктах, я розумію. Але можна хоча б уважніше вибирати те, що потрапляє до нашого організму через шкіру. Тому, коли я дізналася, що доволі просто приготувати для себе крем, бальзам для губ, спрей для волосся тощо, не вагаючись взялася до роботи. Я сама зможу змінити склад продукту, буду переконана, що в ньому лише натуральні інгредієнти.
Частий гість я на форумах кремоварів, миловарів. Постійно вчуся, читаю, веду потрібні нотатки. Єдине, жалкую, що в школі не горіла хімією. Цього зараз ой як бракує. То надолужую на майстер-класах, у самоосвіті. Найкращий вчитель – досвід. Важко уявити, скільки було зіпсовано мною інгредієнтів, коли я варила свої перші крема… Коли тільки вивчала теорію, навіть не уявляла наскільки практично все залежить від багатьох нюансів, технік, правил.
Ну а тестувалася перша продукція на рідних і близьких людях. Вони й по сьогодні мої постійні й вірні клієнти. Моя найправдивіша реклама. Обожнюю кінцеві творіння фотографувати. Продумувати їхні образи, ідеї якнайвлучніше цей товар презентувати. Такий приємний додатковий бонус до творчого процесу. Я із задоволенням роблю косметику на замовлення. І щиро тішить думка, що це не просто мій додатковий дохід, але й користь для оточуючих.

Наскільки в домашніх умовах вдалося поєднати і нотку косметичної чарівності процесу і побутові, технічні нюанси? Де замовляються компоненти?

На превеликий жаль я ще не маю окремого кабінету для виготовлення своєї косметики. Роблю замовлення просто на кухні. Для цього в мене виділений окремий стіл, окремий холодильник. Мушу в домашніх умовах поєднувати побут і творчість. Компоненти замовляю на американських сайтах. Йдеться про базові масла, ефірні, екстракти. Косметичну тару та активні компоненти, як правило, купую в запорізькому Інтернет-магазині Арома-Віта.

Олено, а хто твої замовники? Як оточуючі реагують на такий альтернативний продукт?

Це мої знайомі, їх знайомі. Особливо косметику я не рекламую. Веду просту групу Вконтакті, на Однокласниках. І мені цього достатньо. Зазвичай клієнти відшукують мене самі по відгукам своїх друзів. А мені приємно, що кількість цих бажаючих росте. А значить люди уважніше ставляться до себе, своєї краси, здоров’я, врешті-решт. Особливо відзначу мого найвірнішого та найціннішого клієнта – мою маму. Вона дуже схвально ставиться до мого хобі. Все сумлінно тестує і завжди дає слушні поради.




Як ти придумуєш варіанти продукції, їх назви?


Їх диктують компоненти продукту. Якщо це шоколадний бальзам для губ, то відповідно йому дарую назву «Шоколадний поцілунок». Аналогічно й до інших формую темові образи.




Що кумедного, неординарного могла б ти пригадати за роки свого косметичного бізнесу?

Чесно, не пригадується нічого. Хіба що посмішку викликає, що дехто з друзів, знайомих іноді плутають мене з мережевим маркетингом на кшталт AVON чи ORIFLAME, коли я додаю нове фото зі своєї колекції. А коли починаємо спілкуватися і вони дізнаються, що я роблю цю натуральну косметику власноруч, то як мінімум дивуються і запевняють, що ніколи б не подумали, що таке можна самому приготувати.

Наскільки фінансово дружній такий косметичний бізнес сімейному бюджету? Адже ціни на продукцію досить демократичні як для "хендмейд": бальзами для губ - 25 гривень, тонік - 45 за 100 мл, лавандовий крем для рук - 40 за 50 мл?


Що до ціни, то вона дійсно не така висока як для косметики, виготовленої власноруч. Є чимало майстрів, у яких подібний товар і вдвічі, і втричі дорожчий. Враховуючи, що я більшість інгредієнтів замовляю на американських сайтах, мій заробіток є доволі скромним. Але я й не ставила собі це за мету. Це моє хобі, маленький додатковий дохід. Зізнаюся, що мені б дуже хотілося такою ціновою політикою подарувати можливість користуватися косметикою з натуральними інгредієнтами якнайширшому колу представниць слабкої статі.


Знаю - в планах чимало ідей про розробку лінії догляду за обличчям. А що ще в перспективах? Або у мріях?

Багато планів, тільки б часу не бракувало! Не завжди встигаю суміщати роботу й хобі. До того ж, я ще займаюся продажем якісних масел. Замовляю їх з Америки. Хотілося б представити серію рецептів по догляду за волоссям, більше спреїв, для різних типів волосся, бальзамів. Мрію, що й шампунів. Ну й так, кремів для обличчя.



Довідка
Олена Дзюба. Майстер із виготовлення авторської натуральної косметики. Народилася в Запорізькій області, село Біленьке. Закінчила в Запоріжжі ВПУ (кухар-кондитер). Три роки працювала за фахом. Пізніше пов’язала трудову діяльність зі сферою торгівлі.

Серія авторської косметичної продукції включає крема, крем-скраби, спреї для волосся, масажне масло, бальзами для губ, вершки демакіяж для обличчя, тоніки, молочко, масло для вій і навіть дитячий крем! До кожного продукту майстер додає детальну інструкцію з точним переліком компонентів, інформацією про них, терміном придатності, який, як правило, досить короткий: косметика включає лише мінімум консервантів.
(http://vk.com/club34733422)

Олена – співавтор кількох творчих проектів у соціальних мережах. Із найостанніших – минулорічний конкурс «Мамині секрети краси» на Жіночому форумі Запоріжжя
(http://woman.zp.ua/forum/viewtopic.php?f=132&t=4059&hilit=%D0%BC%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D1%8B+%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%8B+%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BE%D1%82%D1%8B).
Форумчанки мали змогу розповісти про своїх мам, показати їх та головне – розповісти, яким секретам краси вчила їх мама, як знадобилися вони в житті.
Наразі на цьому ж Форумі Олена є модератором ще одного нового проекту Школа краси на WOMAN, в якій проводить Уроки догляду за волоссям: консультує, ділиться власним досвідом, порадами, ефективними рецептами масок та потужною теоретичною базою, перевіреною самою майстринею (http://woman.zp.ua/forum/viewtopic.php?f=229&t=6040)




А ось власне мій конкурсний текст, який і подружив-познайомив нас із Оленою!

Мамині секрети краси

…як зараз перед очима образ мами з мого дитинства – підтягнута, легкий макіяж, завжди посмішка на обличчі, хоч злегка… А сукні!!!!! А босоніжечки!!!!!!!!! Ні, немає ще хоч однієї настільки вродливої красуні, як моя мама Наталія – це моє дитяче переконання закарбувалася у свідомість і по сьогодні!



…ось я нишком притихла на дивані, бо поруч мама із своєю чарівною косметичкою. І всі ці способи кустарні тоді зараз згадуються такими кумедними: наприклад, про підводки тоді не йшлося. Жінки брали чорний олівець, натачували сірник тоненько, ним водили по олівцю і потім підмальовували стрілочки на очах! І у мами виходило якнайтонше, рівненько, а тільки яка хиба – вона зразу сірничком із ваткою знешкоджувалася! Раз – і мама вже сяє. То тепер не дивуюся, коли збираємося з подругами, а вони сумують – ну як підвести рівно стрілки? На що згадую невимушені майстер-класи своєї мами: тепер моя дружба з підводкою міцна і надійна!



А ось у мами кухонні хвилини! Лишилася сметанка – смішно пофарбувати все обличчя в білий колір! Як маска: тільки очки та ротик лишаються… Я, наче мавпочка, розмазую і собі ту сметанку, щось облизую… Тоді, в дитинстві, все те здавалося грою, а тепер розумію, наскільки корисними стали уроки природної краси від мами!

Чесно кажучи, це все – спадкове. Бо навіть якщо я згадую бабусю Ларису Василівну – мамину маму – то перед очима подібні образи: ось тільки якісь звіти за столом нею писалися, а вже на обличчі огірочки кілечками, а на очах – шматочки картоплі. Я з того дивуюся, а бабуня розмірено розповідає про якісь там корисні елементи. А на поличках цілющі усілякі настойки: ось із календули. Вона для різних запалень на шкірі, протерти змоченою ваткою!
І квіти ми самі з бабусею біля дому збирали. Я ще з них сережки робила, у ногітків такі зелені крючки – саме для цього дівочого заняття! Ну вже акацію, ми її кашкою називали, така ж пахуча – дух захоплює – бабуся зривала сама на дереві, високо нам… З неї робила настойки для розтирань на ноги. Після важкого робочого дня, чи як просто втомилася… А ось для волосся стояла в неї завжди якась баночка з маслом. Вже згодом розпитала, що було воно реп’яхове. Так бабусина мама її волосся укріплювала! Крім того, часто смачною родзинкою чаювань у нас завжди було калинове варення. Його привозила татовина мама – моя бабуся Валентина Микитівна. З самої Житомирщини. Приємний подарунок із північних країв. Завжди мама, бабусі мені давали кілька ложечок із словами: «це просто бальзам жіночого здоровя – ця калина» Тільки кісточки не викидай, а розгризи! В них багато корисного». Відтоді калина для мене не просто смачна страва – а небесних еліксир-символ чогось давнього мудрого красивого!



…Народивши трьох доньок, впевнена, що й сама із задоволенням передам їм світлий досвід нашого жіночого покоління. Досвід, який дарує красу і зовнішню, але й не забуває про внутрішню жіночу мудрість – основу гармонійної жінки. Тут не можу не згадати про слова моєї прабабусі Марії Аксентіївни – мами моєї бабусі, біля якої пройшла ледь не половина мого дитинства… «Роби добро – і це наповнить твоє життя красою». Вона прожила життя в покоління, коли не часто задумувалися про косметичні засоби. Але теж мала свій старовинний рецепт. Наприклад, ось такої швидкозагоювальної мазі: олія, віск та каніфоль – від ран, запалень.



Зараз, коли донечки ще маленькі, намагаюся прищепити їм прагнення краси й внутрішньої, і зовнішньої. Разом накрутити бігуді, підібрати образ на вулицю: по кольорам, фасону… Навіть читаючи деякі сучасні твори про мистецтво бути Жінкою, на питання доней, що це в мене за книжечки, інтригуючи розповідаю, що скоро вони підростуть і теж із захопленням почитають ту саму тендітну Ларису Ренар з її мудрими секретами краси!



В моїх же дитячих спогадах я часто фарбуватиму з мамою нігті, наносячи спочатку крапельку йоду (для укріплення!), паритиму ніжки в підсоленій воді або працюючи на кухні, зайвий раз помащу руки простою олією. Та думаю, головний мамин секрет – це її позитивне бачення світу. Скільки я маму знаю, вона ніколи не падала духом. Не те, що вона оптиміст, більше реаліст. Але дуже світлий! Радісний! Який знайде мудрий вихід навіть із найтемніших тунелів!



Нехай же крилата фраза «Краса врятує світ» надихає щодня згадувати секрети наших мам, бабусь, їх цілющі народні поради, підказує мудрі підтексти про чуйність жінки, гнучкість, м’якість, тендітність. І вони передаватимуться далі – нашим нащадкам! І головне – нехай ця краса жіноча стає не самоціллю, а природньо наповнює Жінку. Щоб нею насолоджувалися оточуючі, а головне – її Коханий, її друга половинка! Бо як на мене, істина краса не можлива без самого Кохання!
…Проживши третину життя ще чогось прекраснішого не зустрічала. Попереду чимало нового і захоплюючого, але цю красиву мудрість дуже б хотілося передати й доням – вже у формі власних Маминих секретів від мене – їхньої Мами!




А насамкінець - момент вручення призів!