...яблуневий спас...

А ця стаття народилася на Свято яблуневого спасу, коли ми побували родиною на освяченні яблучок і меду. Гамір... Ярмарка... Аж десь у далеких закутках душі закортіло на роботу... Ну щоб збити оскомину, тепер у дитячий денний сон накатала з усіх отриманих вражень матеріал! Запрошую усіх гостей блогу зі мною на прогулянку святковою ярмаркою! …Наче яблука на мед або Прийшов Спас — пішло літо від нас.… На честь релігійного свята Преображення Господнього, яке в народі відоме як Яблуневий Спас, у Запоріжжі, на території Свято-Покровського архієрейського собору, що поблизу базару Анголенка, пройшла Медова ярмарка. Вона вже вдруге збирає прихожан. Попереднє освячення пройшло 14 серпня (на Маковія, чи перший Медовий Спас).

Мед на ярмарці можна було знайти на будь-який смак. Акацієвий, з гречки, коріандру, травневий, змішаний. Представили свою продукцію кілька областей. На прилавках красувалися баночки з бджолиними цілющими нектарами, прополіс, соти і медові напої. Ціни коливалися близько 100 гривень за літр. Продавці для збільшення попиту красувалися в українських вишиванках.

А поруч проходило освячення святкових кошиків прихожан – теж із медом, яблуками й іншими фруктами. Родини, бабусі, подружжя, дуже багато діточок. У святковій галасливості чутно, як господині діляться рецептами яблуневих страв: пиріг, варення. Юні дівчатка переконують, що сьогодні вкусивши яблука, треба неодмінно загадати бажання. Родини планують яблуневі заготовки: сушити, під кришку, пекти. …Ось підходимо до однієї з родин. Біля тата й мами – їхні три донечки. Старша по дитячому розповідає, що вони прийшли освятити до церкви корисний «мйод» і яблука та груші. «Вони з вітамінами», - підкреслює. У старших дівчат – власні маленькі корзинки, як у мами! Приємно, що добрі старовинні традиції перехоплені і сучасністю.

З історії відомо, що Спас - одне з найбільших хліборобських свят. Його ще називали святом урожаю. Кожен селянин вважав за святий обов'язок віднести до церкви на посвяту овочі, фрукти, гриби, мед у стільниках, обжинкові вінки чи жмут колосся жита й пшениці, хліб — щедрі дарунки природи. Повернувшися з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, — «щоб садовина родила».

Часто згадували, що після Преображення й погода змінюється: ночі стають по-осінньому холодні. Наближення осені чули й журавлі, які починили збори у теплі краї. А ще по тому, яка погода на Спаса, передбачали, що таким буде й січень.

...не-ботани...

А сьогодні трохи розважальних ноток. Щоб не здалося, що ми вже такі ботани... То тепер маленька історія про одне останнє трендове захоплення донечок. Влітку моя сестричка двоюрідна, Іринка, подарувала їм бантики-заколочки з кицями Hellow, Kitty Мовляв - це зараз модно. Її похресниця зависає! Підсіли й наші доні. Ось їх зачіски:

Потім вони захопилися рольовими іграми з відповідними фігурками:

Навіть знайшли в інернеті класні мульти он-лайн з Кітті та її сестричкою Мі-мі. На цьому ж сайті підсіли на розвиваючих Маленьких Енштейнів (ніби мульт, а вже з елементами музичної грамоти, захоплює!). Ось посилання на Кітті http://online.mapakids.net/multfilms/razvivaushie-mult/327-razvivayuschie-multiki-poleznye-sovety-s-hello-kitty.html та Енштейнів: http://online.mapakids.net/multfilms/razvivaushie-mult/277-malenkie-eynshteyny.html Ну і нарешті аж ось куди добралася трендова мода!

Дитинство твоїх дітей - це унікальна нагода й самому прожити яскраве життя наче вдруге!

...розвивайки-карточки...

Щодо теми усіляких розвиваючих дитячих штучок – я давно на неї підсіла. А тут ще місяць тому стала форумним фанатом Жіночого сайту Запоріжжя - http://woman.zp.ua. На правах реклами запрошую на дружбу з ним усіх бажаючих! Так от там теж закрутилася розвиваюча темка. Її захотілося дублювати і в блозі! Тож буду розповідати поступово, окремими блоками про теми, що виокремляться. Був період, коли я старалася вивчити детальніше теорію розвиваєчок, потім придбати найосновніші іграшки, згодом – все це опробовувати в житті… Що з того вийшло – і розповідатиму. Спершу про одне найцінніше посилання – зручний київський сайт, на якому я робила основні закупки. Радували ціни, пряма співпраця із зайцевським виробництвом. Товари отримувала через Нову пошту. Зручно. Недорого. http://zaitsev.com.ua/ В Запоріжжі дуже популярний магазин Вундеркінд (на майдані Волі та Вознесенському базарі). Це ще – одне джерело неоціненних дитячих радостей. Молодчинки. Підбирають і модне, і розвиваюче, і просто розважальне. Вивчають дитячі тенденції. Щодо Домана. Дотошно його ідею я не впроваджувала, щоб сісти та кожні 6 секунд показувати картку, називати зображення. Та картки дорогі його і дуже численні. Тогоріч я сама скачала в Інтернеті більше сотні його карток. Роздрукувала як фото. Подобається і старшим доням. Показую і Василинкі. Але тема карток як така у нас просто топова. Дітям картка подобається як щось захопливе – потримати, розглянути, вгадати, що зображено, а підпис ще й «прочитати». Тому карточок в нашій колекції багато. Ось такі саморобні Домановські, що як фото роздруковані. Тематично охоплюють близько десяти тем.

А ось карточки Зайцевські. Мої найулюбленіші. Геть добротні! Якісні. Великого формату. Вони переплітають з його кубиками, таблицями. Але прекрасно працюють і автономно! Легко включаються в будь-які дитячі ігри. Ось їх посилання:http://zaitsev.com.ua/goods_skladovi_kartinki_za_metodikoyu_zaitseva.htm Їх у коробці 150. І коштують 150 гривень.

Це в тему до Зайцева, але не з його методики. Картка розрізана на склади, а дитинка складає і пазл, і слово. Посилання: http://zaitsev.com.ua/dir.php?id=177

Тут теж пазли, але схожі на картинки. Це вже зі сфери вивчення англійської потроху. Посилання: http://zaitsev.com.ua/goods.php?id=162

Ну й останнє – калейдоскоп усіх карточок, що понаходили. Це вже саморобні варіанти. Справа в тому, що вже кілька років хрещений передплачує Лесі Пізнайко. А цей журнал завжди дарує купу ідей. З картками виходе найбільше всього. От ми їх і збираємо окремо в коробочку, щоб потім використовувати в іграх, навіть не розумових, а просто як грошики в дитячому магазинчику, чи в посудку накласти… А інформація то йде, хоч і підсвідомо. Все, що вирізаємо з журналу, обклеюю скотчем. Дітей троє, як ніяк. Кожному хочеться зберегти. На фото видно кілька наших перших карток по Доману. А ті, що зі скрепочками – це з англійського Пізнайка, де наприкінці дається словничок. Він розбитий на картки з малюнками. З одного боку англійською, з іншого – українською.

Ну про Пізнайка ще буде окрема розмова. Як і про Зайцева. Нікітіних. Англійську. Тут тільки захопися, поки захоплення живе, хочеться все обговорити! Насамкінець трохи посилань! Ось сайт Пізнайка http://posnayko.com.ua/ І кілька Інтернет-посилань на сайти з розвиваючими іграшками http://erudite.com.ua/ http://zabavka.ua/ А це наше найулюбленіше видавництво Ранок http://www.ranok.com.ua/ Але книги – це ще один шматочок нескінченних розмов!!!!!!!!

...велосипедні історії...

А тепер трохи наших сімейних велосипедних історій. Першим з’явився дитячий стандартний велосипедик, в якому дитинку може покатати дорослий, а може й він самостійно кататися. З парасолькою, музичним супроводом. Доні більше ногами в ньому відштовхувалися, ніж на педалі натискали. Чесно кажучи, він був більше іграшкою, ніж спортивним засобом. Тепер уже залишиться для Василинки.

Аж ось цього літа, подорожуючи до бабусі, ми отримали у спадок від старшого друга Тімура майже дорослого двуколесного залізного коня! Татові лишилося забезпечити йому страховочні колеса. Ще вихідними для модності придбали рожевий комплект екіпіровки – як назвали доні – «шлеми» на колінка, локті та руки! І почали вчитися гасати. Думали, що спершу вчитиметесь Леся (5 років). Але вона поїхала зразу, якось без навчання! Ну як уже розповідалося, що середня донечка Марійка (3 роки) має спортивні задатки, то їй проектували ми теж кілька днів тренувань. Але зразу після Лесі вона сіла за цей для неї двоколісний гігант і… поїхала! Манюсенький шпендик старається, натискає ті педалі – видовище найчарівніше! Вірте у своїх діточок – і вони й перевиправдають усі Ваші сподівання!

...як я провів літо...

Чомусь днями згадалися шкільні часи, коли у вересні традиційно пишемо твір про «Як я провів літо». Щоб втілити і свій писемний азарт, ось і придумала аналогічну сторінку. Звичайно, літо мами в декреті є доволі типовим, але морська подорож і його приправляє особливим ароматом. Про неї і розповім.

… Відпочивали ми тиждень на березі Азовського моря, в самому Бердянську. Їхали всі вп’ятьох вперше, хвилювалися. Але все минулося напрочуд злагоджено. І хоча газети лякали історіями про бичка, ми потрапили у приємний люфт, коли морські красоти нічим не були затьмарені. Весь тиждень відпочивали лише на третьому міському пляжі. Через те, що в нього пречудове розташування (у затоці), жодного дня не було хвилі. Такий бажаний штиль, відсутність плаваючих водорощів, тепла вода! Найбільший мінус, що близько 8-9 години на пляж набігало стільки людей, що до моря дехто крокував прямо по тілам відпочиваючих… Але для нашої родини і тут знайшовся вихід. Зважаючи на те, що ми більше жайворонки, ніж сови, то прокидаючись о 5-6, ми зразу йшли на пляж. Порожньо! Вільно! Снідали біля моря! Дітки купалися вже близько 7-ї, коли ставало тепліше. Ті, хто їздив на косу, жалілися на неприємний «рибний» запах та майже постійну хвилю. Але ж геть порожні пляжі. Де-не-де зустрічалися відпочиваючі. Ще одна «зірочка» Бердянська – це його Приморська площа. Ми цей рік туди не дійшли. З дітками важко було зануритися в цей океан азарту. До того ж не втішали деякі відгуки про цьогорічний ажіотаж серед малого бізнесу про наповненість на Приморці всього, що тільки можна – десяток шалених машинок, конячок. Все стрибає, тебе збиває. Звичайно, людей – море. Але ці люди самі ледь протискаються крізь щільні ряди кіосків із ватами, напоями, солодощами. Навіть МИГ опублікував репортаж Тішакова, що цьогоріч бердянська еліта ну просто переповнила свій центр найможливішими способами зібрати з туристів якнайбільше фінансових статків. Так що чергові фото з традиційними пам’ятниками бичкам, жабкам – лишилися в планах на майбутнє. Читала, ще що днями відкрилося Колесо огляду бердянське з найбільшим в Україні діаметром. Ну ми вже на нього не потрапили. Друзі! Запрошую і Вас до літнього діалогу – як хто провів літо! Нехай ці спогади тепер зігріватимуть нас вже наступаючою осінню! Чекаю на цікаві розповіді!

Як мама згадувала свій фах...

Щось останнім часом потягнуло на газетні публікації. Читаю газетки я щотижня. А це із весняним авітамінозом потягнуло згадати, що я не тільки мама, а ще й журналіст... Ось і вийшли друком два моїх матеріали. Лист до дискусії на тему, навіщо народжувати дітей. А ще - конкурсна робота на тем "Мама - це я!". Ось і пропоную їх на блозі!

Зачем мы рожаем детей? Мне кажется, что Украина с ее пока болотным обществом, сможет хоть немного очиститься после смены нескольких поколений. К примеру, мы с мужем хоть капелькой, но вкладываем в эту нашу гражданскую позицию и свою лепту – воспитываем трех дочерей, крупинку этого нового поколения. Мы учим наших деток уважать себя, окружающих, нашу Землю, страну… Выкинуть мусор в урну, не сломать веточку, помочь старушке… Хотя чуть ли не каждый день слышим от придомовых бабушек-дедушек: «Вот понарожали тут, лишь бы деньги получать… Плодят бандитов и нищету». Значит курят-пьют – плохие, учатся, создают семьи, рожают-воспитывают детей – тоже не так. А чем же старшее поколение тогда советуют заниматься? Иногда гуляя на улице ощущаешь себя родителями не с тремя детками, а с оленьними рогами. Получается, что выпить от бессилия, курить, чтобы не нервничать, посидеть в кафешке расслабиться – это вроде норма. А родить детей – это уже что-то одиозное. А трое и больше – так вообще, баптисты какие-то. Если Вам хочется жить в красивой и счастливой, цивилизованной Украине - начните с себя. Мария, Запорожье, 30 лет

Все три раза рожала вместе с мужем Может, больше мое письмо подошло бы для конкурса «Мама и папа, это я!», так как мне посчастливилось все три раза рожать деток вместе с мужем. И сейчас мы воспитываем чудесных трех доченек: Лесю, которой 4 с половиной, Машуню – ей 2,5 и саму младшенькую – Василису, которой лишь 4 месяца. Меня зовут – Мария, а мужа – Василий. Так мы шутим, что Маше – Маша, Васе – Василиса, ну а Леся – для Украины! Все три наши истории родов связаны с Запорожским третьим роддомом. Наверное, несколько послеродовых дня остаются в памяти каждой мамочки на всю жизнь. Я очень рада, что у нас от них было тепло на душе. Тем более, что трижды роды проходили с операционным вмешательством – кесарево сечение. Первый раз – из-за отслойки плаценты, а потом – потому что остался рубец. Тут не могу не отметить золотые руки талантливых запорожский врачей – Сергей Коломойца и Константина Островского! А ведь и сама беременность – очень тонкий и сложный процесс. Низкий наш поклон акушеру-гинекологу женской консультации первого роддома – Наталье Каулько, которая вела мои беременности! И хоть кесарево по статистике занимает 10-15% всех родов, поделюсь и своими историями. Возможно, они будут кому-то интересны. Ведь современные технологии предполагают качественный наркоз при котором мама остается в сознании, сразу кормит ребеночка. Конечно, немного отходить тяжело, как и после любой операции, но волна материнства перекрывает большинство дискомфортных ощущений. Да ведь, в принципе, это лишь несколько дней напряжно. Намного важнее для мамы выстроить качественную систему жизни дома. Чтобы самой было удобно и приятно, мужу – комфортно и деткам – радостно. Учитывая мой материнский опыт очень многие подруги-будущие мамы очень интересуются, что брать в роддом, как себя вести и вообще ЧТО ДЕЛАТЬ! Тут мои ответы – однозначны – вести себя поприродней, не паниковать. Список вещей всегда дают в роддомах, с врачом также можно для спокойствия души познакомиться. Честно говоря, намного важнее еще до родов погармоничнее откорректировать свое мировоззрение, домашнюю обстановку. Роды, беременность – это лакмусовая бумажка психологического качества вашей жизни. Чуточку украду идею известного психолога-писателя семейной тематики Анатолия Некрасова, который дает рецепт счастья, основанный на таких жизненных принципах – в центре твоих интересов – ты сам, потом вторая половинка, ваш семейный очаг, и лишь потом – дети, родственники, работа! То есть материнского в жизни женщины не должно быть за край. Иногда гуляешь с детьми и видишь такую гиперопеку, что хочется маму упросить: «Отпусти своего малыша, уже пора!» Так что будьте счастливыми мамочками, а значит – грамотными! Мария, 30 лет, мама трех дочерей! В светлый праздник всех Мам очень хотелось бы низко поклониться и моей родной мамуле - Наталье Николаевне Скринской! Без ее примера и мне, наверное, бы не удалось стать счастливой мамочкой! Уверена, что и она, в свою очередь, в этот день будет посылать поздравления и своей маме, моей бабулечке - Ларисе Васильевне Колесник! Нам всем троим этой осенью исполняется 30, 53 и 75! Вот такая наша добрая славная женская линия. Не могу не вспомнить и мою прабабушку, маму Ларисы - Марию Аксентьевну Колесник, успевшую еще и замуж меня выдать, а не только воспитать! Дожила она до 90 лет, и до сих пор остается в нашей памяти берегиней рода! Берегите своих Мам! С праздником!

РОЗВИВАЛОЧКИ!

Вже майже півроку ми з чоловіком проводимо експеримент по вихованню наших донечок вдома. Мається на увазі, без дитячого садочка. Його ми любимо, поважаємо... Але ж ті хвороби ну так надокучили, що не втримали. Натомість створили вдома власний мінісад (це ми про наше поповнення - народження третьої донечки - Василинки!). Щоб не втрачати плюси розвиваючих складових, впровадили їх постійну присутність у нашому щоденному вжитку. Так почали рости наші фотозамальовки "РОЗВИВАЛОЧКИ". Першій їх частині - і цей пост! Ділимося досвідом і надихаємо друзів-батьків на нові звершення. Ще одна думка... Поки ті фото розміщали в соцмережех було чимало коментарів, головна суть яких - так просто дорослій людині порати господарство, своє хоббі вдосконалювати, але от щоб із дітьми щось таке... І руки не доходять, і якось лінь... Курси, розвиваючі центри - це, будь ласка. А власноруч якось не йде. От і задля боротьби із власною лінню, певно, й зародився такий наш задум. Одна знайома якось спитала мене після цих фото, що це я, мабуть, іграшки продаю... Правда, показова реакція багатьох. Будемо її координувати! І змінювати батьків на краще. Діти - це не сенс життя, але така приємна його складова!

Це дань сортерам. Геть їх любимо і поважаємо. Наш горщик україномовний - добрий друг вже трьох наших донечок!

З Унікубом Нікітіних товаришуємо лише кілька місяців. Важка штука, що й говорити. Навіть дорослі мізкують над нею. Але перші легкі кроки старша доня вже долає! Є ще простір для досконалості всій родині!

Це наш добрий Бебрик! Із серії мамуня та дитинка. Приємний, інтерактивний. З цікавою гусеничкою. По ідеї це апельсин, але у нас став абрикос. Якось так пішло! Буде Василинці допомагати пізнавати навколишній світ!

Ну які дівчатка без старої доброї посудки! Скільки переконуюся, чим простіше іграшка, тим більше від неї у наших доней захвату. Правду говорять - щастя в простому.

Враховуючи залізничне коріння роду, не змогли ми обійти увагою традиційний поїзд із вагончиками. Це дарунок від бабусь і дідусів, звичайно. Від яких те коріння й пішло! Паравозик спершу димів. Але татусь наш відключив ту функцію, бо ми не встигали провітрювати кімнату від такої специфічної атрибутики. Як справжні доні техніка-технолога Маша й Леся дочепили з татом на вагони кілька діодів-ліхтариків. Тож іграшка стала продуктом спільної творчості!

А ось наш набір для творчості про пекарську справу. Тут окрема подяка нашим друзям - родині Стурзів за цей дар. Ми в захопленні від якості пластиліну, радощів від цих занять і самого результату роботи! Всім творчим людям - рекомендується!

Пізнайко – це журнал нашої родини вже довгі роки поспіль. Ми його передплатники, завдяки Лесиному хрещеному, палкі прихильники й сумлінні учні всіх його педагогічних методик. Спершу він лежав собі пачками. Іноді як книжечку його пролистували. Та коли Леся вже почала дорослішати, кожен номер ми виконували усі-усі завдання. Ще до дисків якось справа не дійшла… Накопичуємо матеріал!

Музику в нашій родині люблять! Щоб ця любов була предметнішою, ми зробили й наш ігровий тематичний куточок. Я нотну грамоту не вчила, а от наш тато - аматор-баяніст! Вчить доней собачому вальсу на піаніно. Підростуть, я покажу їм кілька акордів на гітарі... якщо ще згадаю!

А це серія наших розвивалочок-дрібнячків. Щоб доні попрацювали самі. Тут головне ці іграшки не виставляти часто, щоб інтрига зберігалася. Коли їх презентуєш раз на тиждень, то радість від гри більша, ніж коли вони на виду!

А тут ми шнуруємо. Цю справу корисну полюбляємо й поважаємо!

Які діти не люблять розфарбовувати? Ми - не виключення!

А це ще юна Леся тішилася набором скульптора. Ще й досі ми зберігаємо ті її поробки!

Навесні було діло - у нас дійшли руки до шиття! Ось такий букет спільними зусиллями змайстрували!

А в якому домі з дітьми немає пірамідок? Іграшка на всі віки!

Цю казочку Леся дуже полюбляє розігрувати в ролях! Гарний задум. Приємні детальки. Все з дерева! У нас уже частково покусана атрибутика...

Пальчиковий театр - справа для дітей подоросліше. Лесі вже подобалося, але підросла Маша, яка згризла яскравих персонажів... Залишилося тільки згадувати про миті театральних проб!

Спорт - не просто друг дітей. Він - ледь не девіз їхнього життя!

А це наші власні напрацювання по Доману. Плануємо їх продовжити з Василинкою!

Вік живи - вік учись. Або вік живи - вік і пізнавай свою половинку! Так і я на 8 році спільного життя відкрила для себе у чоловікові талант майструвати чарівні плетива з простої технічної проволоки! Виявляється, вони в школі змагалися з хлопцями, хто перший собі наплете каблучку чи браслет. Тепер у наших доней не просто коштовні прикраси, але енергетично наповнені татовиною силою й мужністю!

А це вже спільні з мамою труди - наші осінні багатства!

Кубиків у нас геть багато. На всі смаки! І гратися з ними - одне задоволення!

Це ще юна Машуня у плаваннях серед моря звіряток!

Конструктор на зразок Лего - це свіжа Лесина забавка. Тренує фантазію на повну!

Яка ж принцеса не мріє побудувати свій мікровсесвіт? Від цих меблів була в захопленні навіть я, доросла! Дітям - радість ще більша!

А це китайська пружинка ще з мого дитинства! А досі й актуально!

Комп подарував Лесі хрещений. В іграшці купа функцій - основні з яких вивчати українську та англійську мови. Ми в процесі пізнання цих технічних новинок.

Зараз Леся - фанат пазлів. Ця зосередженість на кропіткій праці в неї від дідуся Толі!

Це ще в садок ми майстрували поробки. Лялечку шили власноруч і з крупами розвивали моторику.

Вдосконалювати господарські амплуа ніколи не рано!

А бути красунею треба завжди!

Лото з казочок Леся вподобала залюбки. Воно з пазловими елементами виявилося. Саме до душі!

Машин мобільчик вже не дістався Василинці. Пішов на детальки, але своє відслужив на славу!

Тато змайстрував доням вдома гойдалку сам! Тепер і без майданчика можна долетіти до небес!

Ну і інструменти дорогі доням не менше ляльок! Так захоплююче бути в курсі усих тих татовиних лабіринтів із незвіданих таємниць!

Баз-рятівник сподобався доням після Історій іграшок. Тож його телефонна модель - улюблена й дотепер.

Ну ось і всі наші історії. Поки що! Продовження буде! Тож до нових розвиваючих зустрічей!