Перший виступ на сцені - у ролі Сніжинки святкової інтермедії

Стартували у січні й гуртки. І нарешті на Лесю чекав її перший виступ на сцені - у ролі Сніжинки під час новорічної інтермедії святкового фестивалю. Цьому виступу передували численні важкі репетиції, тренування. І ось вихованці ансамблю із відповідними зачісками й макіяжем готові.
Знаменний виступ - крап! У скарбничку youtube-каналу!
https://www.youtube.com/watch?v=Ra8PCeqYGBg&feature=youtu.be

Коли почав орати, так у сопілку не грати

Навідпочивалися й за роботу. Враження від численних візитів куди тільки можна надихнули й на працю розумову! Дістали із закромів-дарів трафаретні посиденькі, згадали й лото-абетку, пазли, пройшли прописи зі шкільної підготовки. А тим часом творчість за інерцією буяла в усьому - назбирати татових батарейок, щоб підтягнути геометрію, чи знайти отвори для олівців. А що - координація рухів!
Доні в перервах приміряли образи принцес із довжелезними шлейфами. А для розваг вирішили втілити в життя гру зі сніжками - змайстрували їх із простих білих кульок, але для надійності додали скотч. Все - у білий мішок. І давай засипати один одного сніжками!
Ось і є у мами хвилька повишивати...

Ялинок багато не буває: нові образи та улюблене меланкування

Знову свята! Намайстрували образи Пастушки, Білого Ведмедика й Руденької Білочки! Й побували ще й на дитячому ранку у Театрі ляльок! Для дітлахів влаштували після інтермедії новорічну дискотеку!
На на свято Меланки до нас в гості завітала Лесина подружка Настя!
Ми також приготували для неї наше улюблене меланкування:

Ой господар, господрочку!
Пусти в хату Меланочку!
Меланочка чисто ходить,
нічого в хаті не пошкодить!
Як пошкодить - так помиє!
Їсти зварить та й накриє!
Добрий вечір!

Новорічне ретро: прикраси з давніх-давен

І не думали, що скільки всього цікавого може зберігатися у домашніх антресолях. Поки подорожували малою батьківщиною, натрапили на стільки прикрас для ялинки: тут і бусики, і паперові іграшки, традиційні кульки та зовсім крихітні витвори мистецтва!
Переглядаєш, перебираєш руками вже навіть не своє дитинство, а дитинство своїх дідусів-бабусь!
Диво та й годі!